Бабій Ліза

Україна

 Від Харківьких беріз, високих

Аж до Карпат, смерек зеленооких,

Від Кримських гір

До затишних кав’ярень Львова

Це все моя країна чорноброва.

Ти така горда, мила, чарівна,

Хоч не один раз зраджена була

Сплюндрована, збезчещена, забута

В полоні ворога закута.

Та все одно сцілялась, далі йшла…

Ось і сьогодні чорна днина

Нависла знов над Україной.

Свої, чужі тебе терзають,

Твоїх дітей вони вбивають

І в серці сорому не мають.

Та вірю я і Бога молю,

Щоб дав тобі щасливу долю.

Скінчиться ніч, настане ранок

Зустрінеш ти ще свій світанок,

І станеш на коліна перед Богом

Попросиш в нього щиро допомоги

І Бог зцілить твої сердечні рани,

Що вороги тобі завдали.

Піднімешся, умиєшся росою,

Вберешся у вінок, у вишиванку

І закружляєш у танку,

а я полину у дитячу мрію,

Туди, де Аюдаг у морі височіє.

Зігрій любов’ю дитину

Погляньте в очі кожної дитини

І зрозумійте біль її душі,

Бо в кожного є право на родину

Ви серцем полюбіть її.

Ви, люди, будьте милосердні,

Допоможіть сиротам у житті

І Бог Небесний, милостивий

Вам це згадає в суднім дні.

Бо маєте де приютити,

І накормити, і зігріти,

Частинку серця подарити

І сиротинку захистити.