Осінь Весна
Холодно. Все замерзає… Як ніжно шепоче весна,
Холодно й сумно мені. Як стрімко течуть річечки,
І в пам’яті я відновляю А серце ,немов ожива,
Яскраві ті дні, чарівні. І гучно співають пташки.
Коли я згадала те літо, Он глянь, подивись на подвір’я,
Той промінь сонця, що грів, Уздрій цю весну хоч на мить –
Так захотілось мені полетіти І щось, наче серце зігріє,
У літній той час чарівний. Осяє цю радісну мить.
Але і весну пам’ятаю,
І запах той трав неземний,
Як тихо дерева співають,
Бо голос у них чарівний.
Але на подвір’ї вже осінь.
І скільки дерев навкруги,
Та всі вони голі і босі
І ледве шепочуть вони.
Шепочуть, бо треба прощатись
Як шкода, а треба розстатись,
І знову чекати весни.