"Минають дні, минають ночі"
"Минають дні, минають ночі" -
Так говорив Шевченко нам.
У цьому тиворі він охоче
хотів сказати школярам
Про те,
"Як важко в світі жити,
Коли ти злий, неначе пес.
Коли не вмієш ти любити,
Творити, мріяти, цінити
Все те, що доля нам дає,
В душі смерть наче настає.
Душевна смерть -це найстрашніше,
Що може бути у житті.
Тому цінуй все те, що маєш
І будеш жити у гарному бутті.
Мама
Мама...Як чарівно це слово звучить,
Скільки в ньому ніжності й любові,
Як його чую, аж серце бринить!
Памятаю твій голос, і руки, і очі.
Усі, із-за мене недоспані ночі.
Матусю, моя дорога,
Ти для мене єдина, одна .
Ти - янгол, що завжди оберігає,
Усе, що коїться зі мною - душею відчуваєш.
Матусю, без тебе моє серце перестане битись,
Тому, прошу, будь завжди поруч,
І пісня щася вічно буде литись.
Ми хочемо миру
Війна – це слово смерті, страху, крові.
Коли в серцях людей немає вже любові,
Коли дитина більше не побачить тата,
І через когось брат втрачає брата.
Старенька мати поховає сина,
Для неї – вже зруйнована родина,
Адже для мами сенц життя пропав,
Кінець світу вже настав.
Скажіть, за що..? За що ці муки?
Не кожен витримає біль розлуки.
За що життя ті хлопці віддають,
Скажіть, коли щасливі дні прийдуть?
Коли братів не литиметься кров,
Єдиною Вкраїна буде знов.
На обличчях посмішки засяють,
І не з чуток про щастя люди взнають.
Благаю, зупиніть війну,
Бо забере ще душу не одну.
Не хочу бачити я плач дитини
В якої, через війну, уже нема родини.
Ми хочемо миру, більше нам не треба
Й тоді від щастя
Очі наші здіймуться до неба.