Колобишко Вікторія
Лист українському солдату
Привіт тобі, солдате, я пишу
Цього листа, щоб міг ти завжди знати,
Що віру в тебе я не залишу,
Що кожен день буду тебе чекати.
З тобою разом дякувати Богу,
Що береже усіх нас в грізний час,
Сім'ї моїй дає щоденно змогу
Без страха жити, - ти вартуєш нас!
За це тобі подяка від народу,
Його підтримка і палка любов.
Ти став на захист мира і свободи
І наших мрій, щоб жити в щасті знов.
Уклін земний тобі я шлю, солдате!
І не втомлюсь тебе чекати...
Пам’ять
А пам’ятаєте страшні роки війни?
А пам’ятаєте ті кулі небесами?
Солдати в бій побігли бо вони,
Хотіли жити в мирі разом з нами.
А пам’ятаєте ріками лилась кров?
Ви пам’ятаєте той страх болючий?
Я так не хочу,щоб колись ще знов,
Ми відчували страх той неминучий
Я так не хочу ,щоб була війна,
Бо я всі інші війни пам’ятаю,
Позабирає геть усе вона,
Позабирає все ,що я кохаю.
Мені дідусь завжди розповідав,
Як та війна людей простих вбивала,
Як він від страху спати не лягав,
Щоб душу смерть на небо не забрала.
То справді страшно . Як так можна жить ?
Коли по вулицях в людей живих стріляють,
Коли від страху геть усе тремтить,
Коли в фашистів про життя благають.
Тож краще просто в мирі всім нам жить,
А про минуле тільки пам’ятати,
Не соромно Вкраїну цю любить,
А соромно нічого геть не знати.
|
|