Лебідь Наталія

Пісня про материнську сльозу.

 У небі повисла чорна хмара

І скоро буде гроза.

Прощається з сумом закохана пара,

Той дощ, то дівоча сльоза. 

Не тільки дівоча, бо плаче і мати,

А в серці відлунює грім,

Бо сина беруть за народ воювати.

Без нього став пусткою дім.

Не плач, моя мамо, не плач, моя мила,

Повернусь з війни я живим,

Бо армія наша, така грізна сила

Розправиться з ворогом злим…

 У серденько влучила куля ворожа,

Боровся герой до кінця.

Та видно, була Божа воля

Навіки забрати бійця.

 Не раз заридає старенькая мати,

Не раз прокляне ту війну

І чорна хустина буде покривати

До смерті її сивину.