Тимченко Ігор

Сміється сонце з небозводу,                  Ідуть літа, минають роки,      

Хмарки, як пух легкі,                             Назад вже їх не повернеш.

Дівчина дивиться на воду                      Як хочеться вернути трохи

І коні по дорозі мчать.                           Дитинства радощів без меж.

Дарує ясну погоду                                Життя тече, неначе річка,

І відганяє геть печаль.                          Я згадую щасливі дні

Веселка п’є із річки воду                      Дитинство-радощів колиска

І гуси на ставку кричать.                      В Червонокам’янці моїй. 

Сміється сонце з небозводу,                  

Хмарки на кониках біжать,

Дівчина дивиться на воду

А гуси на ставку кричать.