Паросток

Меню сайту
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Наше опитування
Чи подобається Вам сайт?
Всього відповідей: 62
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Письменники Олександрійщини

Наталія Фесенко
     Наталія Федорівна Фесенко народилася 18 квітня 1956р. в селищі Димитрове на Олександрійщині Кіровоградської області. В 1973 році закінчила середню школу № 18. Весь час віддавала себе поезії і музиці.
    Отримала вищу освіту на музично-педагогічному факультеті Кіровоградського педагогічного університету ім.В.Винниченка. Працювала вчителем в рідному місті.
      З раннього дитинства захоплюється поезією. Її вірші друкуються з 1970 року в газетах "Ленінський прапор", "Молодий комунар", "Студентській газеті", "Сільський вісник", "Освіта", "Вільне слово". Зі своїми поезіями виступала по радіо та телебаченню.
      Кожен вірш Н.Фесенко - це невеличке відкриття, а є навіть рядки, які, ніби формула душі, ніби чарівний ключик, що ведуть до розгадки таємничого.
Характерна особливість; поетичної творчості Наталії Федорівни полягає в тому, що її вірші "не даються " з ходу. У них треба вчитуватися, вростати думкою і душею. І тоді поступово відкривається отой новий світ, який поетеса бачить своїми очима та намагається відкрити його читачеві красним словом.
 
Автор поетичних збірок "Причетна до всього", "Жінка  при надії", "На святі життя". Член Кіровоградського обласного літературного об'єднання "Степ" та Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім.Т.Г.Шевченка.
 
 
 
 
 
 
В'ячеслав Колесников

     Колесников В'ячеслав Гаврилович народився 26 червня 1937 року в селі Недогарки на Олександрійщині. Тут закінчив семирічку.
       У1946 році сім 'я переїжджає до Москви, де служив військовим батько. Через два роки сім 'я знову повертається на Україну. В 'ячеслав закінчує училище механізації с/г, одержавши диплом, по комсомольській путівці їде на цілину в Казахстан.
      Друга комсомольська путівка була на Криворіжжя, де молодий механізатор стає ще й будівельником, споруджує Ново-Криворізький гірничозбагачувальний комбінат.
     З Кривого Рогу в 1958 році В. Колесников іде на дійсну військову службу. Служити довелося спершу на Балтійському, потім на Північному флотах. Двічі побував на Кубі у складі ескадри кораблів охорони. Довелося побувати на Шпіцбергену і Новій Землі, за що має відзнаки від Міністра Оборони. Демобілізувавшись у 1962 році, повертається у рідне місто і йде працювати на авторемонтний завод випробувачем дизельних двигунів.
Зрозуміло, що таке романтичне життя, сповнене переїздів, змін, вражень, випробувань, не могло не залишити свого відбитку на характері автора. Справді, весь час В. Колесников не розлучається з творчістю. Пише вірші, нариси, оповідання, статті, щоденники...
     Це й привело його у 1963 році до роботи в газеті - а саме „Ленінський прапор", нині „Вільне слово". Після перемоги в республіканському конкурсі на кращий нарис В. Колесникова запросили у міську газету. З нею і пов'язана майже вся трудова діяльність.
    Працюючи в редакції, закінчив Вищу партійну школу (факультет журналістики). Його творчість не обмежувалася сторінками рідної газети. В'ячеслав Гаврилович постійно друкується в різних журналах і газетах.
. Його твори друкуються, зокрема, в журналах, „Радуга", „Прапор", „Дніпро", в різних збірниках і альманахах.
    „Любов і розлука" - перша книжка автора. Це своєрідний підсумок творчої праці за кілька десятиліть. І нині В. Колекников, як говориться, не випускає з рук пера. Мешкає у рідному місті - Олександрії.
 
 
 
 
 
 
Григорій Клименко
 
  ...Його коріння й самобутність викохані щедрою, хлібосольною Полтавщиною. Тут він народився і ріс.
       Він навчався в залізничному училищі на Донбасі, служив у Ра­дянській Армії, працював на Полтавському агрегатному заводі, три роки був у відрядженні в Німеччині. Саме там зустрів кохання всьо­го свого життя — олександрійку Світлану. Вона й привезла Григорія в рідне місто. І, як виявилося, олександрійська земля стала плідною для поета й пісняра Григорія Клименка. Де б він не працював, з ним поруч гітара, все його натхненне духовне багатство: вірші, гуморес­ки, драматургія.
Свою пісенну сутність Григорій тривалий час роз­кривав на аматорській сцені, незважаючи на місце роботи. Аж поки не отримав запрошення очолити Андріївський сільський будинок культури. З тих пір оселився він з сім'єю в Андріївці, що на Олександрійщині, без відриву від роботи вивчився на культпрацівника в училищі культури, і його одвічне хобі міцно сплелося з фахом. На­віть, коли став працювати спеціалістом по роботі з молоддю у Ан­дріївській сільській раді.
    Провідною темою творчості митця є патріотизм, любов до рід­ного краю та його людей. В творчому кошику Григорія Клименко безліч пісень, є й поеми, й гуморески, що конче потрібні людям, які кохаються в рідному слові й цікавляться духовним доробком своїх земляків.
 
 
Неля Гончарова
 
Неля Іванівна Гончарова народилася 30 серпня 1953 року в передмісті Олександрії.
   Її рідна Вербова Лоза починалася на луках, а закінчувалася в степу, що милував очі буйним розмаїттям трав, хвилював терпким духом деревію.
     Глибоко відчуваючи і люблячи природу, неможливо не бути поетом чи художником, принаймні, в душі. Тож поезією Неля захопилася з дитинства.
     Навчалася в Олександрійській середній школі №10, потім в Харківському інституті культури на бібліотечному факультеті. Керівник літературної студії інституту схвалив її вірші, допоміг надрукуватися в газеті. Студенткою Неля Жура (дівоче прізвище), як всі дівчата її віку, писала про кохання. Рідні верболозівські трави і квіти прикрашали її "міські" вірші.
   Здобувши вищу освіту працювала за фахом на Полтавщині, згодом в бібліотеках Олександрії.
   Природа рідного краю, віра і звичаї предків, тривога за майбутнє Батьківщини займають в творчості Нелі Гончарової чільне місце. Кращим її віршам притаманні глибокий ліризм, щирість та мелодійність.

Олег Попов
   Олег Володимирович Попов народився 1 січня 1953р. в Олександрії на Кіровоградщині. Закінчив місцеву школу № 2, здобув філологічну освіту в Кіровоградському педінституті.
  Творчий доробок складають: книжки з народознавства «Стежина», «Перевесло», збірка пісень «Пісня на крилі», повість «Спогад на майбутнє», збірки поезій «Коли вже з осінню на «ти» (2009), «Солодкий щем» (2010), «На Покуті душі» (2012). Лауреат краєзнавчої премії ім. В.Ястребова (2003, 2012); літературної премії ім. Є.Маланюка (2011). Відмінник освіти України, заслужений працівник культури України.  Нині мешкає і працює в Одесі.
  Загалом Олег Попов – поет «фольклорної хвилі»: образи його добре впізнавані, немов зійшли до нас із української пісенності, втім, не втративши при тому свіжості, поетичності та привабливості.  Мова його віршів рясніє фольклоризмами та етнографізмами, які, здається, навічно зникли з нашого щоденного вживання.